У Китаї різьблення по кістці – одна з найбільш ранніх форм мистецтва. Витоки її сягають ще 3700 років до н.е. Найбільшого розквіту мистецтво різьблення досягло в епоху династії Мін (1368-1644), коли Китайська скульптура набувала яскраво вираженого декоративного характеру, тоді ж розширився асортимент кістяних виробів. З кістки почали вирізати шкатулки, підноси, рамки для картин, люльки для тютюну, пляшечки, клітки для птахів та цвіркунів і т.п. З того часу, цей вид декоративно-прикладного мистецтва в Китаї став одним з провідних.
Майстри-різьбяри орієнтувалися на вдосконалення складності різьблення і широко застосовували відбілювання слонової кістки. Такі роботи відрізнялися сяючою білизною і вишуканою розкішшю.
В Кантоні навіть була винайдена техніка плетіння з ниток слонової кістки. Матеріал розщеплювався на дуже тонкі волокна, з яких плели кошики для квітів та абажури. Оскільки розколоти слонову кістку на тонкі смужки можна тільки в умовах з теплим і вологим кліматом, то цей напрям в мистецтві розвивався лише в південних регіонах країни.
Пекінські майстри прагнули розкрити красу самого матеріалу і підкреслити його текстуру ретельним поліруванням. Їх роботи були більш лаконічними, в порівнянні з виробами кантонських майстрів. Майстри Пекінської школи виготовляли в основному скульптури людей. Вони підфарбовували кістки для надання виробам більшої декоративності. В епоху династій Мін і Цин розвиток отримала техніка інкрустації слонової кістки коштовними матеріалами, також була поширеною інкрустація каменів мозаїкою зі слонової кістки.
Справжній розквіт мистецтво різьблення по кістці зазнало при правлінні імператорів династії Сун (960 р – 1279 р н.е.). Самі блискучі шедеври, що з’явилися в епоху Сун – це кулі-головоломки зі слонової кістки, техніку виконання яких через неймовірну складність назвали «роботою диявола». Ці дивовижні витвори мистецтва являють собою вкладені одна в одну порожнисті кулі, кожна з яких може обертатися в іншій. Найперша така головоломка складалася з двох куль. Поступово майстри вдосконалювали цю техніку, з’явилися кулі, що складаються з семи шарів.
У 1915 р. на Панамській Міжнародній ярмарці, китайський майстер отримав міжнародне визнання представивши 25 ажурних куль в кулі, а його син, Вен Жунбяо, різьбяр по кістці в четвертому поколінні, в 1977р. представив світу кулю діаметром 15 см з сорока двома вкладеннями куль орнаментованих пейзажами павільйонів, веж, гір та хмар. Товщина центральної кулі не перевищує навіть паперовий лист. Техніка виготовлення таких шедеврів неймовірно складна і вимагає фантастичних навичок різьблення, доведених до досконалості.
В даний час основними центрами цього давнього мистецтва Китаю, як і раніше залишаються Пекін та Гуанчжоу. Слонова кістка, через заборону на видобуток бивнів використовується все рідше, в хід йде доступніша кістка верблюдів та волів.
Проте, вироби китайських майстрів продовжують вражати надзвичайною витонченістю, складністю та досконалістю.
