У будь-яких дипломатичних відносинах першочерговим, справжнім та єдиним пріоритетом має бути ефективність та вигода для твоєї країни
Ігор Литвин
В одному зі своїх інтерв’ю, ви сказали цікаву фразу: “не варто міряти міжнародні відносини лише об’ємом прибутку”. Що ж на вашу думку основне у відносинах між двома країнами?
Як професійний дипломат та патріот своєї країни я вважаю, що у будь-яких відносинах першочерговим, справжнім та єдиним пріоритетом має бути ефективність і вигода для твоєї країни.Тому усі ці фрази про взаємовигідні відносини мусять мати лише загальнодержавні змісти. Як то кажуть, немає постійних друзів або ворогів, є постійні інтереси. Дипломатична школа, яку я пройшов вчила нас саме цьому – те, що вигідно твоїй країні – те правильне. Ефективність для країни визначає підхід до інших країн. Хоча я поділяю погляди сповідування добросусідських відносини, якщо є добрі сусіди звісно, або якщо присутня спільність інтересів, як це буває у ЄС та інших Союзах. От сукупність цих факторів і визначає пріоритети в дипломатії та зовнішній політиці. Але я повторюся, мова йде про національні інтереси.
Ви довго обіймали посаду посла України в Китаї і добре знаєте, що цінують китайці в побудові дипломатичних відносин, адже різність культур величезна, вона зумовлює і різні підходи до дипломатії.
Китайці у всьому сповідують свої національні інтереси. Те, що вигідно Китаю і є визначальним фактором, який формує ставлення китайців до інших держав. І якщо ти дружній Китаю, то в тебе більше шансів на реальне ефективне співробітництво, аніж якщо ти не дружній. Хоча й тут є приклади, які спростовують принципи побудови стосунків, про які я сказав. Ми дружня до Китаю країна, у нас є відносини стратегічного партнерства, Росія дуже дружня країна, у них Договір, який вони продовжили після 20 років партнерства. Але, Росія за товарообігом не досягає навіть одного відсотка від загального зовнішньоторговельного обсягу Китаю. Загальний річний обсяг сягає 4,5 трлн доларів, з Росією це лише 100 мільярдів, не говорячи вже про нас, 15 ,4 млрд, а ми дружня держава. А от США – не дружня, а товарообіг складає близько 700 млрд. ЄС так само, великий торговельний партнер, хоча вони критикують Китай і не відносяться до країн, які мають дружні стосунки. Знову ж таки, ми бачимо прагматичний підхід Китаю до відносин з зовнішнім світом. “Не важливо, якого кольору кицька. Головне, щоб вона ловила мишей.”
Тобто, не має єдиної формули, згідно з якою дипломатичні відносини диктують торгово-економічні, чи навпаки. Дипломатичні та торгово-економічні відносини існують як дві окремі площини?
Дійсно, економічне співробітництво – це одна площина, політичне – інша. Китай сповідує теорію і практику невтручання. Ми не втручаємося в справи інших держав і не дозволяємо іншим державам втручатися у свої справи, але ми бажаємо всім благополуччя. В третьому томі своєї книги роздумів, голова КНР Сі Цзіньпін веде до “світу єдиної долі”. Китаєм сповідується глобальний погляд на те, що ми всі рівні і наша загальна доля та завдання – зробити світ кращим. Але звичайно, що в спілкуванні з китайцями ефективного результату досягає той, хто стає друзями.
Коли я лише збирався їхати послом у Китай, досвідчені люди радили мені: “Тобі потрібно домогтися особистого дружнього ставлення. Намагайся увійти у число симпатиків.”
Чи багато залежить від особистості дипломата як людини, яка представляє країну?
Дуже багато залежить, з китайцями особливо. Звісно, відбувається зміна поколінь, зміна влади і теж критерії до дипломатичного корпусу змінюються, підходи, школа, але я скажу так, щоб людина, яка обіймає посаду посла була особистістю здатною різними шляхами впливати на ставлення країни перебування до твоєї країни – потрібен досвід, причому різний досвід, позитивний, негативний. Досвід, який робить з людини професіонала і тоді є можливість розраховувати на те, що її будуть поважати в країні перебування.
Чи були у Вас якісь цікаві історії під час перебування на посаді?
В 1999 р. вже на посаді посла я познайомився з Міністром цивільної авіації Лю зянь Фенем та дізнався, що він випускник КПІ. В 60-х роках він закінчив Інститут та повернувся в Китай, це якраз був час, коли розгорталася Культурна революція і він вирішив приховати з біографії радянський вищий навчальний заклад та знищив свій диплом. Коли я про це дізнався, вже в спокійні для Китаю часи, то звернувся до ректора КПІ з проханням відновити диплом для їхнього випускника. Вони надіслали мені диплом. Я запросив Міністра до посольства, запросив пресу.
Щоб людина, яка обіймає посаду посла була особистістю здатною різними шляхами впливати на ставлення країни перебування до твоєї країни потрібен досвід, причому – різний досвід
Ігор Литвин
А ви попереджали про це Міністра?
Ні, це був сюрприз. Він був розчулений і вражений. Потім ректор особисто вручив Міністру звання Почесного випускника. Це був приблизно 1999 р. Через рік проходив Міжнародний авіаційний салон, Україна привозить на захід АН-70. Звісно там був Міністр авіації КНР і українська сторона попросила мене сприяти тому, щоб Китай купив 2 літаки. І всі погодились, але далі нічого не пішло, не випустили ми літаки. Це якщо говорити про ефективність дружніх стосунків
Існує думка, що у відносинах України та Китаю сформувався певний вакуум. Як можна охарактеризувати сучасні дипломатичні відносини України та Китаю та які сфери найперспективніші для вибудування відносин.
Ми не можемо сказати, що це вакуум. Дипломатичні відносини – це різноманіття сфер та точок перетину. Китай – наш найбільший торговельний партнер, ми маємо рекординий товарообіг. Водночас, у нас є певні моменти з політичним діалогом. Особливо, що стосується спілкування на Високому та Найвищому рівні. Так сталося, що за останні 7 років відбулися лише 2 зустрічі між Президентом України та КНР. Обидві за часів правління П. Порошенко, зайняли вони в загальному годину. Одна з них відбулася в Вашингтоні на Саміті з безпеки, друга в Давосі на Економічному форумі. Це були суто протокольні зустрічі. Вже 10 років, як до нас не приїздить ні Президент, ні Міністри КНР. І так було й раніше. Попередній візит був у 2011 р., під час якого було підписано документ про встановлення стратегічного партнерства, до того був візит Президента Цзянь Цземіня в 2001р.
По 10 років між кожним візитом. Це вже традиція.
Ви до нас не їздите 5 років, ми до вас -10. Це філософський принцип китайців.
Але насправді, дипломатичні відносини тісно підтримуються, не дивлячись на відсутність візитів. Йдуть консультації, обмін дзвінками, підтримується онлайн звязок, відбуваються офіційні поздоровлення.
Це формальні обов’язкові кроки?
Формальні обовязкові, але ніхто не змушував Президента Сі Дзінь Піна вітати Президента В. Зеленського з Днем народження. Обов’язковим в рамках стратегічного партнерства є поздоровлення з Днем Незалежності та іншими великими державними святами. А День народження – це особисте. До того ж це сталося одраз на наступний день після введення санкцій у справі з “Мотор Січчу”.
Все ж таки система організацій, на яких будуються реальні стосунки з Китаєм є і функціонує в Україні у різних сферах?
Так звичайно. Працює Міжурядова Комісія між Кабміном України та Державною радою КНР, проводяться засідання, не припиняються зв’язки між головами Комісій. Нещодавно було засідання Підкомісії з питань освіти, на якому прийняті цікаві рішення, узгоджене створення Альянсу Українсько-Китайських університетів та можливість організації дистанційного навчання. Зараз Кабмін прийняв рішення про експериментальну систему зарахування до наших ВНЗ іноземців онлайн. Площина дипломатичних відносин заповнюється діяльністю різних організацій та структур, Асоціацій. Наприклад, Україно-Китайська Ділова рада. В нас не припиняється зв’язок з колегами з Китайської ділової ради, Клубом економічного співробітництва при Економічному департаменті ЦК КПК. Це дуже важливий контакт, який ми підтримуємо та розвиваємо. І він цінний своїм торгово-економічним та інвестиційним потенціалом.
У нас вибудувані самостійні відносини з Китаєм, але спроби впливати на ці відносини з боку великих держав були, є і будуть завжди. Наша мета – не поступатися національними інтересами
Ігор Литвин
Зустрічі на найвищому рівні – це ініціатива виключно Президента? Чи є якісь важелі управління, які каталізують цей процес, всередині країни мається на увазі.
В кожній державі є Міністерство закордонних справ, яке займається вибудовою зовнішніх зв’язків держави і воно аналізує стан відносин та потреби в цих відносинах. МЗС рекомендує Президенту, що і коли робити. А там вже рішення за Першою особою.
В Офісі Президента є Головне управління з зовнішньої політики, вони збирають ці рекомендації і вже у сукупності зі своїми рекомендаціями, так чи інакше впливають на планування візитів.
Мені відомо, що візит Президента В.Зеленського в Китай планується на осінь. Деталів я не знаю, їх поки ніхто не знає. Чи це буде окремий візит, чи візит в ході Азійського турне.
На що б Ви як професіонал порадили звернути увагу українським дипломатам у підготовці такого важливого візиту?
Єдине, що мені як професіоналу не імпонує, що за цей час відсутності візитів вже немає спеціалістів з досвідом підготовки Президента до офіційних візитів, особливо до Китайської Народної Республіки. Враховуючи, що останній був у 2013 році. Люди, які тоді готували ці візити їх нажаль вже просто немає. Я не кажу про візити до інших країн, але до Китаю – не має. Таких спеціалістів немає ні в МЗС, ні в Кабміні.
Свого часу, я обіймав посаду начальника управління Азійсько-Тихоокеанського регіону у МЗС, всі матеріали, які надходили з нашого управління в Кабмін, одразу після цього лягали на стіл Президента. Те, що було написано в цих матеріалах промовлялося на найвищому рівні. Тобто, роль МЗС під час підготовки таких візитів була надзвичайно важливою. І ми з надзвичайною важливістю ставилися до цих місій. Зараз маємо картину, коли роль МЗС не – визначальна, а допоміжна, а головну функцію у підготовці виконує Офіс Президента. Я особисто не вважаю це явище правильним підходом, але так є. Поради Президенту мають давати МЗС. Є так звані деск-офісери. Це дипломати-країнознавці, вони знають країну, звичаї, дипломатичний етикет. У Президента та Міністра безліч питань, якими вони опікуються, сьогодні ЄС, завтра США, не можливо знати специфіку кожної країни так досконально, як деск-офісер чи його керівник, тому поради МЗС і матеріали, які готуються у Міністерстві особливо цінні. Мені довелося готувати 6 Президентських візитів в Азійські та не лише країни. І кожен цей візит – підготовлених матеріалів на докторську дисертацію. Довідок, пропозицій, аналітичних записок. І ти постійно супроводжуєш Президента з цією папкою. В цьому полягає роль МЗС – готувати спеціалістів.
Тобто важливо щоб під час наступного візиту Президента за ним сиділа потрібна людина. Віддана своїй країні та її інтересам.
Насправді у Президента дуже мало часу на підготовку, навіть якщо це стосується Китаю. В тому й полягає мистецтво підготовки візиту Президента. Зробити так, щоб він сприйняв підготовлену інформацію, пропустив через себе пропозиції, підтримав та побачив там реальну ефективність для країни. І це мають робити досвідчені експерти.
Так історично склалося і територіально, що Україна як то кажуть, ”щит” між Європою та Азією. Нелегка роль. І звісно, що великі сусідства впливають на формування нашої геополітики. Чи можливі в нас самостійні відносини з Китаєм, оминаючи геополітичні тиски з різних сторін.
У нас вже є самостійні відносини з Китаєм і спроби впливати на ці відносини з боку великих держав були, є і будуть завжди. А наша мета – не поступатися нашими національними інтересами. Наприклад, нам не рекомендують брати інвестиції з Китаю і попереджають, що це неприємна річ. І в той самий час, ЄС після 7 років переговорів в кінці грудня підписує інвестиційну угоду з КНР. Тобто, ви не робіть, ми за вас зробимо. Американські компанії переносять виробництво в Китай і орієнтуються на цей ринок. Коли Трамп почав хвилю повернення компаній – далеко не всі були раді. Бізнесмени будь-якої країни гостро відчувають де їм вигідно. Ми найбільша територія в Європі, але дійсно знаходимось під постійним впливом з різних боків. Є Азійська теорія – “лавірування поміж рифами”. В будь-якому разі, наш перший пріоритет – національний інтерес і він має бути визначальним вектором політики. При цому потрібно ділові відносини довірити професіоналам, які вміють оминати перешкоди.
