Даосизм – це самобутня релігія, яка сформувалася в II столітті н. е. на основі давньокитайських вірувань й філософії. Найбільш сильний вплив на становлення даосизму справили праці філософа Лао-цзи ( IV ст. н.е.), який написав «Дао Де цзін» – «Книгу шляху і гідності». Однак Лао-цзи не можна назвати єдиним засновником даосизму. Першу школу даосизму під впливом філософії Лао-цзи заснував ще перший «небесний наставник» Чжан Даолін. Потім його приклад наслідували й інші.
За довгу історію вчення, під впливом китайських традицій, сформувалася безліч гілок та шкіл, що сповідують вчення. Деякі гілки даосизму з найдавніших часів тісно сплетені з магією, алхімією та іншими містичними аспектами. Оцінки чисельності даосів сильно розходяться, проте за найскромнішими підрахунками в Китаї та сусідніх регіонах проживає кілька мільйонів «істинних» послідовників Лао-цзи.
На відміну від інших релігій, даосизм не залежить від існування будь-якого міфічного, всемогутнього та людиноподібного «бога». Це скоріше філософський підхід до життя. Один з найбільш відомих символів даосизму – «інь і янь», який представляє досконалу рівновагу протиборчих сил світобудови. Для підтримки космічного балансу даоси в повсякденному житті проявляють доброту, співчуття і смирення.
В основі системи даосизму лежить поняття «дао» ( «шлях») – першооснова, безособовий світовий закон, шлях осягнення природи і її закономірностей. Дао – це ніщо, початок і кінець світу, оскільки всі матеріальні речі народжуються з небуття, а потім, руйнуючись, знову йдуть у небуття. Отже, тільки дао (небуття) вічне, все інше – минуще. Дао – це первинне небуття, яке не має імені, називаючи його, ми перетворюємо його в буття. Даоси наділяли дао суперечливими ознаками, розглядаючи як щось, у чому протилежності стають тотожністю.
Даосизм впливав на китайську культуру більше 2000 років. Його практика стала причиною зародження таких бойових мистецтв як Тай-цзи і Цигун. Даоська філософія і релігія знайшли своє відображення у всіх азіатських культурах. Даосизм справив значний вплив на мистецтво, літературу та й інші сфери культурного і наукового розвитку Китаю. Донині він відбивається в багатьох сферах життя китайського народу.
Наприклад, китайська медицина, дихальна гімнастика, голковколювання та інші напрямки нетрадиційної медицини з’явилися завдяки принципам і практикам даосизму. У Китаї і сьогодні залишилося безліч послідовників Дао.
В середні віки по всьому Китаю була створена мережа даоських монастирів. Однак, за межами своєї громади даоси впливу не мали. Даосизм не створив централізованої організації, але деяка аморфність дозволила йому проникати в усі структури китайського суспільства. Даосизм поступово реформувався під впливом інших релігій, що існували на території Китаю.
Сьогодні даосизм поширений по всьому Китаю. Він тісно переплітається з іншими релігіями Китаю, такими як буддизм і конфуціанство. Про це свідчать численні храми та монастирі, де можна побачити поєднання принципів всіх трьох китайських релігій в настінних написах і фресках. Особливо це помітно в настінних розписах печерного комплексу Могао і руїнах стародавніх храмів Гаочан, де поряд з буддійськими божествами присутні і даоські.
