Після посадки літака у Китаї, перш ніж потрапити до місця, де ви перебуватимете на карантині, на вас чекатимуть декілька перевірок.
Першим ділом після виходу з літака нас усіх відправили спеціальними коридорами на ПЛР, потім потрібно пройти реєстрацію у базі даних. Після реєстрації усі пасажири отримали код жовтого кольору. Такий код на виході з літака – ще один спосіб контролю за протиепідемічними нормами. В Китаї введено 3 види кодів: жовтий, червоний та зелений. Зелений означає, що все добре. Жовтий – сигнал проте, що є деякі незрозумілі моменти. Червоний код означатиме, що пасажири мали контакт з хворими на Covid-19 або є певні ризики, з цим кодом далі кімнати перевірки ви не вийдете. Лише після отримання коду можна пройти митний контроль та забрати свій багаж. Очікування результатів ПЛР тесту зайняло близько 3-х годин, потім усіх пасажирів літака посадили у спеціальні автобуси та розвезли у три різні готелі.
На карантині заборонено виходити з кімнати та замовляти доставку у номер. Тричі на день приносять їжу у спеціальному пакуванні, а потім забирають сміття. Двічі на день потрібно міряти температуру та рапортувати в загальному чаті, щоранку о 8:00 беруть ПЦР. Персонал у захисних костюмах досить привітний, проте незрозуміло – це персонал готелю чи медперсонал. Адмін чату – поліцейський.
Коли ми приїхали було холодно, на стовпчику термометра -8, у кімнаті відсутнє опалення, центральна система кондиціонування вимкнена через карантинні обмеження. Отак і розпочався карантин у Китаї. А от як пережити майже місяць усамітнення в одній кімнаті – це вже окрема історія, з хороших новин – проблем з Wi-Fi немає.
І головне – карантин у Китаї досить не дешеве задоволення, поки що за 2 тижні я заплатив близько 1000 доларів, проте люди, які вже пройшли карантин у різних містах говорять, що загалом цифра може наближатися до 4 000 доларів.
