Велика китайська мрія
Серед провідних світових держав сучасності, поки що, лише Китай зміг сформулювати довгострокову стратегію розвитку. Так звана, «китайська мрія» включає в себе кілька самостійних стратегічних концепцій та має два контрольні кордони у строках реалізації: до 2021 року створити суспільство середньої заможності «сяокан», а до 2049 року вивести КНР в число першокласних світових держав. Термін з’явився після виступу Сі Цзіньпіна в листопаді 2012 року. Лідер КНР позначив мету, в ім’я досягнення якої буде працювати «п’яте покоління».
Мета нашої героїчної боротьби – всебічне побудова суспільства сяокан, будівництво багатої, сильної, демократичної, цивілізованої, гармонійної, соціалістичної та модернізованої держави, реалізація китайської мрії по відродженню величі китайської нації
Для реалізації цієї мрії «необхідні багата й сильна держава, національне відродження та щастя народу, а також повна реалізація сучасних ідеалів китайського народу, разом з тими славними традиціями, з якими неухильно йшли вперед наші передові співгромадяни». Виконати перше важливе завдання уряду Китаю до 2021 року не завадила навіть епідемія COVID-19. За повідомленнями місцевих ЗМІ, «війна» Китаю з бідністю наближається до кінця, як і було заплановано.
Однак, як зазначає В’ячеслав Лисенко, український експерт по бізнесу з Китаєм, мрія китайця та мрія китайського уряду – це дві різні мрії.
В’ячеслав Лисенко – український бізнесмен, експерт в українсько-китайських відносинах, засновник компанії Укр-Китай Коммуникейшин, член Української Ради Бізнесу
«Свого часу, я зібрав всіх працівників свого китайського проекту (здебільшого це китайці) на річне планування, ми розробляли «бачення року» за допомогою візуалізації, коли людина повинна через візуальні образи на великому ватмані створити своє ідеальне життя. Мене дуже сильно вразило, що у 50% китайців мрія – це надмірна їжа. Їх образами були м’ясо, лобстери, у них це символ достатку. Для китайського уряду «мрія» – це економічна перевага та домінування. У будь-якому випадку, вони вважають себе центром всесвіту. Тому, напевно, це їхня мрія – стати центром всесвіту, але з позиції економіки. А економіка з політикою – як дві ноги », – розповідає В. Лисенко. За словами бізнесмена, який часто буває в Піднебесній, зараз в Китаї існує безкоштовна медицина, безкоштовне навчання, турбота про пенсіонерів. Китайський уряд дійсно хоче зробити соціально-самодостатньою свою націю і активно бореться з бідністю.
«Крок за кроком, китайці прагнуть достатку та ще раз достатку. У чому він виражається зараз – в їжі, автомобілях, житлі, подорожах. Плюс, вони дуже активні споживачі брендових речей. Це величезна армія покупців. Китайці скуповують велику кількість нерухомості по світу, бізнес-активів », – розповідає експерт.
Колишній посол України в Китаї, Ігор Литвин, вважає, що пояснити простими словами «китайську мрію» складно. «Я можу припускати, виходячи з мого досвіду, що китайська мрія – це все-таки щастя і благополуччя китайської сім’ї. І все, що робиться в Китаї, спрямоване на досягнення ось цієї самої мети. Це якщо в двох словах », – розповідає дипломат.
У китайській філософії є такий момент – вони працюють на перспективу, але, на мій погляд, більш важливий філософський момент – це «очікування події »
Максим Лепський
Китайське економічне диво
Ще кілька десятків років тому Китай був бідною країною без власного виробництва. Жителі займалися сільським господарством, прибережні регіони регулярно затоплювало, а про експорт не могла йти й мова. Сучасний Китай немов переніс людей на кілька століть вперед. Сьогодні КНР – приклад для усього світу, від найбідніших країн на планеті до наддержав зі стійкою економікою. Феномен китайського прориву цікавий всім.
Максим Лепський – український вчений, політолог, доктор філософських наук, професор кафедри соціології факультету соціології та управління Запорізького національного університету, академік Української Академії наук
Український вчений, політолог Максим Лепський проводить паралелі феномену з економічною реформою СРСР Олексія Косигіна. “Ідея полягала в тому, щоб поставити економіку Радянського Союзу на “інші рейки”, тобто все, що пов’язано з легкою промисловістю – віддати бізнесменам, максимально задіяти інформаційні технології. Але після арабо-ізраїльської війни змінилася кон’юнктура ринку в цілому, араби вирішили контролювати нафту та через нафту вплинути на США. Тоді ціна на нафту дуже сильно піднялася і в політбюро було прийнято рішення перейти на «нафтову голку», «косигінські реформи» згорнули. До того ж, велика перевага Китаю в розроблених довгострокових перспективах і планах. Кожен Пленум та З’їзд визначає стратегію і вони намагаються діяти так: «затиснули, відкусили, затиснули, відкусили», це створює ніби насос, як серце. В Україні цього не відбувається. У нас весь бізнес грає “в коротку”.
Наступний момент, з яким я пов’язую успіх Китаю – це місткість ринку. У Китаю внутрішній ринок досить великий, але ємність на початку реформ була невеликою, потрібно було ще «прокачати» міста, зробити їх потужними, з високою купівельною спроможністю. І вони це зробили. Якщо в Америці – Amazon, то у них – це Alibaba, АliЕxpress і т.д. Навіть на прикладі України – Amazon у нас користуються рідко, а Alibaba користуються всі. І дуже важливе питання – ланцюжки поставок. Китайці змогли вибудувати ланцюжки поставок, навіть під час пандемії. », – зазначає професор.
Китай зробив пропозицію усьому світу, в якій дав гарантію збереження інвестицій.
В’ячеслав Лисенко
Бізнесмен В’ячеслав Лисенко вважає, що в Китаї свого часу дуже чітко визначили свої унікальні риси і можливості та використали їх для економічного зростання. Головними плюсами виявилася дешева робоча сила – величезна кількість непрацевлаштованих людей, після працевлаштування яких з’явилася армія платників податків. «Китай зробив пропозицію усьому світу, в якій дав гарантію збереження інвестицій. Країна першою запропонувала рестораторам цікаву схему: звільнення підприємства від податків на 10 років, максимальна лояльність та невтручання уряду, а податок сплачується лише із заробітної плати, але через 10 років підприємства стають національними і віддаються в оренду тим, хто їх побудував. І це спрацювало.
А вирішальну роль в економічному прориві відграла політика масового навчання китайського народу виробничим навичкам. Після появи перших заводів, почався справжній бум розміщення заводів в Китаї. Китай почав мотивувати і стимулювати талановитих китайських підприємців, які працювали інженерами, головними інженерами на заводах, до того, щоб вони створювали свої виробництва. Для цього їм виділялося пільгове кредитування, практично безвідсоткове, тобто досить було просто прийти в банк та показати, який ти хочеш бізнес-план з розвитку підприємства », – розповідає бізнесмен.
По-перше – мудре керівництво. Мудре в чому? У тому, щоб в потрібний момент відмовитися від непотрібних догм. Як було сказано Ден Сяопіном, «не має значення, якого кольору кішка, важливо, щоб вона ловила мишей” і “ми відкриваємо ворота для всього прогресивного, чого у нас немає
Ігор Литвин
За його словами, таким чином, відомі іноземні виробники навчили китайську націю виробляти у себе в Китаї кращі товари. «Так, Китай тривалий час намагався конкурувати тільки ціною і це дивувало: як можна зробити таку низьку ціну? Якість при цьому була місцями погана, місцями дуже погана, але з кожним роком вони удосконалювалися. В результаті, ми бачимо потужну економічну країну з величезною кількістю виробництв. Зараз актуальний жарт про те, що «Бог створив світ, а все інше зробили в Китаї». Вони склали план на 50 років розвитку і далі, як би не змінювалася влада, кожен новий секретар комуністичної партії дотримувався генерального курсу, щороку вносилися корективи, виходячи з актуальних подій, але генеральний курс економічного зростання Китаю завжди дотримувався. Китай вступав в усі організації, які посилювали економіку країни. Мені здається, якщо завтра економіці Китаю буде вигідно, то вони вступлять в НАТО або ще куди-небудь. Головне, щоб це пішло на користь економічному зростанню. Вони зважать всі плюси та мінуси, якщо плюсів буде значно більше, то Китай там буде. Свого часу я жартував, що якби коли-небудь нафту знайшли в Антарктиці, то поки всі зберуться туди на дослідження, китайці вже будуть її добувати. Тому що у китайців на внутрішньому ринку дуже жорстка конкуренція, вони знають, що таке вигравати, вони знають, що під розвитком економіки є досить важливим фактором », – вважає В.Лисенко.
Ігор Литвин – український дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України, екс-посол України в КНР, голова правління Асоціації Українсько-Китайського стратегічного партнерства, співголова Українсько-Китайського Ділової Ради
За словами українського дипломата Ігоря Литвина, китайський успіх має кілька складових. «По-перше – мудре керівництво. Мудре в чому? У тому, щоб в потрібний момент відмовитися від непотрібних догм. Як було сказано Ден Сяопіном, «не має значення, якого кольору кішка, важливо, щоб вона ловила мишей” і “ми відкриваємо ворота для всього прогресивного, чого у нас немає». Саме це надихнуло природний підприємницький дух китайців. Друге, доречі, це один з основних культів, якому поклоняються в Китаї – це віра в правильність слів «Вчителя». Мудре старше покоління має масу послідовників. Китайці цінують вміння, зв’язки та мудрість керівників з досвідом. Плюс підприємницька жилка китайців, прекрасні організаторські здібності. Додайте до цього іноземні інвестиції, американських та європейських корпорацій. І вони бачать, що ці реформи дають результати. Я ще добре пам’ятаю початок дев’яностих в Пекіні, мільйони людей на велосипедах в однаковій формі, рідкісні машини дипломатичних представництв і маленькі автобусики забиті пасажирами. А зараз, подивіться: це відповідність світовій моді. Всі на шикарних автомобілях, включаючи ті, які виробляються в Китаї, а там виробляються практично всі марки. З’явився середній клас, він заможний. Китайці відчувають якість життя і люди щасливі, де б то не було – в Пекіні, в Гуанчжоу, в Сіані. Ось чого домоглися керівники, проводячи реформи – люди щасливі », – розповідає екс-посол України в КНР.
Професор Максим Лепський зазначає, що Китаю в світовій геополітиці призначалася роль «майстерні». Не дарма Дональд Трамп боявся, що всі американські інвестиції пішли в Китай, адже це небезпечно, коли «майстерня» не в твоєму домі, а в чужому. «У китайській філософії є такий момент – вони працюють на перспективу, але, на мій погляд, більш важливий філософський момент – це «очікування події ». Що таке «очікування події»? В їх філософії людина готується до ключової події – і це може тривати все життя, і вона може навіть не відбутися, але ця подія, що має статися може прекрасно організувати державу і повести тих людей, які готувалися до цього все життя. І це не потрібно пояснювати, обговорювати, китаєць готується через працьовитість, вірність слову. У них дуже специфічна філософія », – коментує вчений.
На думку бізнесмена В. Лисенко, секрет успіху – це працьовитий народ і певні стандарти, які задає та вимагає держава. «Мало хто пам’ятає, що ще 10 років тому в Пекіні був такий смог, що дихати на вулиці було неможливо. Вони з масками ходили в той час. Але після того, як китайський уряд прийняв рішення про закриття приблизно 300 заводів в Пекіні, небо стало блакитним, а екологія міста почала поліпшуватися. Так само і по відношенню до неякісних продуктів. Приблизно з 2008 року вони почали на державному рівні боротися з підприємствами, які випускають неякісні товари. Якщо ваш купівельний рейтинг був дуже низьким, то ви потрапляли в систему, яка вам могла поставити ультиматум: або ви повинні підняти рейтинг, або вас закриють. Тому, ця зовнішня конкуренція та внутрішнє вимога до поліпшення якості мотивували і стимулювали розвиток китайського виробництва. І якщо раніше китайці вміли лише виробляти, тепер вони навчилися ще й продавати. Придумують, виробляють, продають і наповнюють цим весь світ. Я думаю, що ми скоро звикнемо до того, що Made in China – це якісно, а думка, що китайці роблять халтуру зникне сама по собі».
За його словами, якщо економіка Китаю буде підживлюватися економікою інших країн, то це як стілець, який стоїть не на чотирьох ніжках, а на великій кількості ніжок. «Тому, у них навіть є відповідна політика та рекомендації. Я пам’ятаю, в 2014-2015 роках у них була рекомендована сума – скільки сотень мільярдів доларів КНР повинні інвестувати в економіки інших країн », – розповідає Лисенко.
Повторити великий економічний стрибок КНР навряд чи вийде – занадто сильно змінився світ за останні півстоліття. Проте скопіювати окремі ходи, випробувані Китаєм, цілком можливо. Хто наступний?
