Китайський книжковий ринок – другий за обємами у світі, а вийти на нього – мрія будь-якого видавництва, проте зробити це вдається далеко не всім, навіть китайським видавництвам.
Організація книжкового ринку КНР
У Китаї абсолютна більшість — це державні видавництва, об‘єднані в гігантські медіагрупи. У 2018-му році ринок утворювали 40 книжкових груп, 47 медіагруп, 27 дистрибуційних та 11 друкарських груп. Їм належала і належить більша частина ринку. Їхні загальні активи станом на 2018 рік — 702,3 мільярда юанів (близько 100 мільярдів доларів). З них загальні активи лише книжкових груп — 369,38 мільярда юанів (близько 52 мільярдів доларів). У Китаї працюють близько 225 000 офлайнових книжкових крамниць. Але загальна тенденція – зростання онлайн продажів.
Незалежних видавництв як таких у Китаї не існує, а якщо сказати точніше — вони стоять поза ринком, часто публікуючи свої книжки без ISBN. Приватні видавництва можуть отримувати свої ISBN тільки за посередництва державних видавництв. Таким чином кожна книжка в Китаї проходить затвердження. Так і працює цензура. Не так просто отримати ISBN на все, що хоче видавництво, а іноді це взагалі неможливо.
Офіційно може існувати лише «видавнича організація», яка має право створити видання (наприклад, подарункове), але право на розповсюдження має лише видавництво. Тож це андерграундні видавництва, чи студії дизайну, які створюють свої книжки на межі літератури й арту. Такі видавництва функціонують лише за наявності власної медіаплатформи, розповсюджуючи літеаратуру онлайн.
Проміжну ланку між книжковим мейнстрімом та андерграундом займають видавництва приватно-державної форми власності. Наприклад, такими є Beijing Fanghong Media Company, Beijing Motie Book, Beijing MediaTime Books, Shanghai 99, велика видавнича група Thinkingdom та інші.
Ринок дитячої літератури
Окремий сегмент китайського книжкогвого ринку – ринок дитячої книги. І саме тут у некитайських видавництв є шанси потрапити на ринок, та знову ж таки – не у всіх.
У 2017-му частка імпортованих дитячих книжок на ринку сягала понад 41%. Китайці купували права приблизно у 140 країн, але 83% припали на 6 країн. 30% з них придбані у Великої Британії, 20% — у США, 10% — у Франції та Японії, решта — в Німеччини та Південної Кореї. Якщо проаналізувати цифри, ми бачимо, що китайці купують права у тих країн, які є їхніми найбільшими торговими партнерами і в інших галузях. Це ті країни, які самі по собі є брендами в Китаї, куди найчастіше їдуть молоді китайські випускники для навчання в університетах.
У порівнянні з 2008 роком, частка дитячих видань на китайському книжковому ринку зросла на 10%. Та цей ринок теж поділений на сегменти, з яких 30% — це дитяча література, 25% — комікси/графічні видання (у сегменті дорослої літератури ці жанри є менш популярними) і cartoons, і 19% — енциклопедії. З відривом йдуть книжки з вивчення англійської (8%). Книжки-картинки почали набувати популярності в Китаї відносно недавно, але дуже швидко. Права саме на цю категорію видань чи не найактивніше купуються китайцями на міжнародному книжковому ринку.
Зростання чисельності середнього класу в Китаї та згортання політики «однієї дитини» стали основними причинами розвитку цього ринку. Китайські батьки, стурбовані освітою своїх дітей, готуючи їх до висококонкурентного майбутнього, активно залучені у виховний процес, тож на книжки витрачають більше. У середньому одній дитині купують п’ять друкованих книжок на рік.
Співпраця з іноземними видавництвами
Не дивлячись на специфіку регулювання, китайські літературні агенції активно пропонують нам купувати права та подаватися на гранти на «потенційно прохідні» книжки, які, втім, не є актуальними для некитайського книжкового ринку. Існують внутрішні програми державного фінансування таких книжок, наприклад, гранти на переклад чи публікацію. Подаватись на них можуть й іноземні видавництва, але загалом ця система створена і діє для місцевих. Наприклад, ви укладаєте контракт на купівлю прав у китайського видавництва, а воно забезпечує заповнення аплікації та подачу на грант. В разі успіху, кошти виділяються місцевому видавництву, яке перераховує їх своєму іноземному партнеру.
Хоча знайомство, певні контакти та навіть поодинокі продажі прав китайським видавництвам на міжнародних ярмарках можливі, але це — більше зі сфери удачі. Проте, якщо українська дитяча книга отримала якусь премію, то міжнародні видавці (у тому числі й китайські) звернуть на неї увагу і придбають права.
Проблематика виходу української книги на китайський ринок
Поява української літератури на китайському ринку загальмована через відсутність фахівців, зацікавлених та спроможних перекладати з української мови на китайську. В Китаї українську мову майже не вивчають. Перша кафедра української мови та літератури була відкрита і майже відразу закрита на початку двохтисячних років в Пекінському університеті іноземних мов, а відновлена повторно лише у 2015 році. У 2007 році українська кафедра відкрилася в Шанхайському університеті іноземних мов. Щодва роки там набирають групу з 10 осіб. Відтак, за 10 років ми можемо сподіватися на 50 китайських спеціалістів з україністики в найкращому випадку. Але й вивчення української відбувається на базі російської мови. Реалістичнішими за таких обставин виглядають тандемні переклади українських китаїстів та китайських україністів, підсилені українською програмою підтримки перекладів. Можливо, з активним запрошенням китайських студентів в Україну для вивчення чи вдосконалення української.
Також представлення іноземної літератури китайською можливе завдяки великим міждержавним проєктам на рівні Міністерств культури та інформаційної політики. Наприклад, між Росією і Китаєм існує «Проєкт перекладу і видання творів китайської і російської класичної та сучасної літератури», в межах якого з 2013 року було опубліковано 100 видань, з яких 56 перекладів — російські твори у перекладах китайською.
Як українським видавництвам вийти на китайський книжковий ринок?
Попри те, що Китай посідає 2 місце серед покупців українських ліцензій (75 назв за останні 7 років), для того, щоб по-справжньому вийти на китайський ринок, як і в будь-якій промисловій галузі, за нього треба поборотися з дуже сильними конкурентами.
Загалом українські видавці можуть і мають потенціал (якщо насправді хочуть) вийти на дитячий книжковий ринок Китаю — насамперед, в сегменті picture books. По-перше, для цього варто зібрати більше матеріалів про китайський ринок. По-друге, необхідно систематично відвідувати книжкові ярмарки саме в Китаї.
Якщо ви хочете познайомитися саме з дитячим книжковим ринком — варто їхати в Шанхай. Якщо бажаєте подивится і охопити весь ринок, тоді однозначно найважливіший книжковий ярмарок для вас — у Пекіні.
Ідеальне рішення українським видавництвам – об’єднатися в спільний стенд — щоб поступово закріпити образ України як країни з цікавим ринком та починати працювати з китайськими літагенціями. І насамкінець, аспект, про я кий варто потурбуватися – дуже важливо розуміти бізнес-етику в Китаї. Окрім звички подавати бізнес-картки двома руками, варто з’ясувати: чи приймати запрошення на вечері з китайськими бізнес-партнерами; чи варто пропонувати їм оплатити рахунок в ресторані тощо.
Як показує практика видавництва «Сафран», на відміну від деяких інших країн Азії, в Китаї все ж можна працювати як напряму з видавництвами, так і за посередництва літагенцій. Але на початку простіше це робити через літагенції. Швидко завоювати китайський ринок неможливо, тому варто налаштовуватись на довгу гру, адже китайці досить обережно налагоджують нові контакти.
12 найбільших медіагруп КНР: Jiangsu Phoenix Publishing Media Group, Jiangxi Publishing Group, Anhui Publishing Group, Hunan Publishing Investment Holding Group, Zhejiang Publishing Group, China Publishing Group, Hubei Chanjiang Publishing Media Group, Hebei Publishing Media Group, China Education Publishing Media Group, Shandong Publishing Group, Zhongyuan Publishing Media Investment Holding Group, Guangdong Publishing Group.Найвідоміші дитячі видавництва КНР: Daylight Publishing House, Tomorrow Publishing House, Thinkingdom Children’s Books, Phoenix Education Publishing, Xinjiang Juvenile Publishing House, Shanghai Juvenile & Children’s Publishing House та інші.
