У жодній країні бізнесмен не застрахований від шахрайських схем. Китай – не виключення
В’ячеслав Лисенко
У 2008 році в рамках розширення компанії ми винайняли цілий поверх в одному з бізнес-центрів Гуанчжоу. Облаштували меблями все приміщення, але це був 2008 рік, криза, врешті ми вирішили відмовитися від половини поверху. За договором ми заплатили оренду за рік і власники дозволили нам здати приміщення в суборенду.
Вільну половину поверху «взяли» китайці, заплатили за перший та останній місяць, а далі платити відмовилися. Ми їм: “давайте виселяйтеся”! А вони: “заплатимо, коли захочемо”. Поліція та керівництво бізнес-центру нічого зробити не може. Більш того, вони одному з наших співробітників, китайцю, в жорсткій формі пояснили, що буде з ним, його сім’єю та й з усіма іншими співробітниками, якщо ми не відстанемо та будемо вимагати оплату. Виявилося, що власники приміщення належать до якогось бандитського угрупування, що в іноземців забирає такі офісні приміщення та віддає «своїм» китайцям в оренду.
Ми були обурені цією ситуацією, але зрозуміли, що тут ми безсилі. І єдина річ, яка нас врятувала – ми почали висвітлювати проблему на міжнародному рівні, зчинили скандал. В результаті, з нашого посольства приїхав перекладач та китайською пояснив, що компанія має відношення до військових, співпрацює з військовими, і що зараз приїдуть китайські генерали та нічого хорошого далі для них не буде. Вони переконалися, що це дійсно працівник посольства, подивилися документи та вже об 11 вечора, поламавши в офісі все, що тільки можливо, з’їхали. І нам потім довелося робити капітальний ремонт, тому що вони навіть унітази побили. Ці хлопці знають, що іноземці в Китаї практично безправні, тому вони такі безстрашні. Але,н агадаю, це був 2008 рік.
